Спляча Красуня
Одного прекрасного дня маленькій дівчинці з хвостиками і курносим носиком подарували Веселку.
Вона дуже зраділа новим фарбам, тому одразу побігла тоненьким пензликом у самісіньке небо аби намалювати рожеві щоки Природи,
малинові губи, сірі очі туману(дурману).... і голос мовчання. Дівчинка зупинилась посередині неба і почала танцювати. Її танок був запальним, таким запальним що з під маленьких ніжок, з самісіньких п’ят відстрибували іскорки вогню – блискавка. Вона танцювала босою, бо любила відчувати небо на дотик, але стукіт, легесенький стукіт, що посилювався кожної неіснуючої секунди, наче каблучок від черевичок стукотів тоненьким голосочком – грім. Тоді вона уявила себе Попелюшкою на балу. І враз її тендітне, дитяче тіло прозорою хвилею охопила рожева сукня прошита золотими та срібними нитками. Білі ромашки і червоні троянди прикрашали її голівку, коли у густому, довгому волоссю сяяло саме сонце... І дивувалися люди, що були на землі. То було для них, як марення, а може видіння... – небо танцювало, а Земля була перегачена Веселкою, з краю до краю, таким чином опинившись у аурі. Аура планети Земля то піднімалася високо-високо у небо грайливими барвами і каплями дощу, а то опускалася на самісіньку траву, на поле: лягала простором, і ріками, і морем, доки не відчула смак океану. Океан облизав свої сиві вуста і понісся піною до краю берега. На тому березі сидів хлопчик – маленький і кучерявий. Його темні кучері блистіли однаково з карими оченятами-зірочками. Замість очей у нього були зірочки. А замість кучерів – хвиля. Хвиля хвилювалася бо здалеку запримітила маленьку дівчинку, яка купалася у ній – танцювала свій улюблений танок – кохання. І нарешті їхні погляди зустрілися. В ту мить небо впало на Землю, а Земля вилила океан у космос і він перестав бути чорним. Спочатку став фіолетовим, потім – темно-синім, далі – синім, і нарешті – голубим. Голубий погляд губився в усмішці Сонечка – так звали дівчинку з хвостиками. Хвостики, наче промені губили квіточки - сіяли на поверхню землі – побігли діти. Ухопилися за рученьки, вдихаючи солодкий присмак любові один одного, побігли до Батьків, які капали сльозами з Нового Неба на Нову Землю – роса. Того ранку випала роса. Роса блистіла, на зелених пелюстках і розових щічках Нової Природи. Як легко дихати, Боже Мій, як легко дихати Тобою...!
Вони трималися за ручки, маленькі пальчики охоплювали маленькі долоні і ніжили, ніжили, ніжили... – приплив. Приплив підхопив їх кораблик з самісінького поля, вкритого шовковою, травою і вони вирушили в путь. Дорога повела їх колом - зеленою хвилею. Чому море зелене? Ось чому воно зелене.
--- А куди ми попливемо?
Запитало дівча.
--- У країну Мрій.
--- А Україна Мрій, де вона?
--- У наших долонях.
Тоді хлопчик розгорнув пальчики дівчинки і почав цілувати... Дорогу Життя на малюсінькій долоні. Їй стало лоскотно, вона засміялася голосно і так щиро, що з його оченят ринули сльози радості... Діти не плачуть. Бо діти – Щастя. Батько тримав їх усміхнених, а Мати раділа маленькому диву. Диво стукотом у Її лоні гомоніло, дзюрчало, гралось промінцями...
Боже Мій, я відчула Життя, як ніколи раніше відчула! Усе що було до тепер – туманна занавіска, яку хапала руками фантастики. А зараз, сірий туман розсіюється і я бачу синяву. Синь мене кличе до себе. Син мене кличе до Себе. І тому я розпускаюсь, горю, палаю вогнем.... млію – мрію і звучу – лечу.
Люди, що внизу, не вірять своїм очам, бо вони не їхні. Застовпіли бідолашні, як стовпи соляні. Бо не повірили свого часу Богу і оглянулись назад, тоді, коли треба було йти вперед. Так живі стали кам’яними – мертвими. От і стоять брилами непорушними, під них Вода Жива не тече, бо каміння лежаче. Тому без найменшого натяку на Життя бачать видіння, яке мереживом охопило всю Землю.
Боже Мій. Я відчула Життя, як ніколи раніше відчула! І втратила мову, бо отримала дар. О Мій Великий Цар. Я буду Твоїм троном А Ти – Моїм полоном. Не сидіти будеш на Мені, а купатимешся у душі. Вогонь кидаю в небо. Не гаси, не треба... нехай горить. Послухай, Боженько, як серденько щемить. Послухай, Любий, як музика лунає – сміються діти. Ти моя згуба. У ній я буду Жити. Згуби мене, як така Твоя воля, тільки не загуби... Згуби мене Боже своєю Любов’ю, згуби-и-и-и...
Душа грала ще ніколи ніким не знану мелодію – спала. Дівчатко заснуло в лужочку. Їй снилися сім гномів. Але хто її отруїв? Хто дав з’їсти отруйне яблуко? Неважливо, нічого не важливо, бо прекрасний Принц поцілував її в губи і вона прокинулась. Прокинулась, бо вже не хотіла бути Сплячою Красунею а Попелюшкою на Балу.
Маестро, музику!
Я так хотіла віднайти себе, що загубилася в Тобі. Загубилася в Тобі іншою собою, не такою, як мене звикли бачити люди. Тільки Ти можеш дивитися на мене синім поглядом Своєї карої душі. Я обожнюю очі і довгі, чорні вії... Вони мені підморгують, тоді, коли Ти ховаєшся в мені. Ховаєшся, мій Маленький від мене. Не вийде, бо Ти виріс, Хлопчику, і я Тебе бачу, бачу і чую, кожного дня, кожної миті. Знаєш, я почала народжувати... миті лише для нас. Вони прекрасні. Більше Ти від мене не втечеш – я Тебе не покину. Не покину аби загубитись у байдужому житті людини. Я вибираю Тебе. Тому вже цієї ночі мій сон не мине просто так. Ти прийдеш до мене у реальному сні – дуже чекатиму, не зможеш не прийти. Ти не зможеш не виконати моє бажання. Моє бажання – Ти.
Прилети кольоровим Метеликом...
І я стану для Тебе Дюймовочкою...
... З’явилися перші Зірки на Небі, і наче, вихваляючись одна перед другою сяйвом, блищали “величезними колами”. Коли визирнув Місяць. І подивившись знизу, зірки вже не були Зірками – маленькими Зірочками, які час від часу гасли і займалися знову. Тієї літньої ночі мені чогось не спалося, на самоті, але з Ними, я розмірковувала над Чимось. І раптом, почула легкий стукіт – Метелик, який бився об скло Вікна, метушливо просив Вітра відчинити Шибку. Той поступився перед Його проханням, дмухнув сильніше і Штори шовковою хвилею загойдали Ніч. Маленький гість вмостився у мене на долоні, розфарбовані крильця засвітилися Веселкою у напівтемряві, і я зро-
зуміла – до мене прийшла Муза...
Скоро! Схема подачи бревен на пилораму! Все просто |
Разделы
Подразделы
Архивы
Тут! Шкаф-купе командор-12! Смотри |
Ваш голос важен
Вы согласны, что Конец Света в 2013 году?
Последние новости
Статистика:
Реклама:
горнолыжные курорты италии
гнб бестраншейная прокладка
|
ключевые слова, по которым нас находят:
Конец Света, апокалипсис, армагеддон, Последние Времена, предсказание, пророчество, апокалиптическая литература, Огненная Комета, Теоретическая География, поворот литосферы, Нострадамус, Майтрейя, ясновидящие, будущее, разломы коры, землетрясения, глобальное потепление, извержения вулканов, глобальные катаклизмы, Россия, Украина, Чернигов, Аум, Создатель, Творец, религия, Иисус, Сатья, Бабаджи, Бог-Отец, Саи, Мессия, духовное, Бхагавадгита, Любовь, чакра, кундалини, раджа-йога, буддхи, Кастанеда, Хуан, Матус, Истина, сознание, душа, Абсолют, Йогананда, самосовершенствование, самореализация, эон, лока, Святой, Дух, Ишвара, Христос, духовное сердце, эволюция, медитация, 2013.
зенитные фонари rewa |